Солотвин належить до найдавніших поселень Прикарпаття. Вперше згадується у Галицькому літописі XII століття. Землі між Карпатами і Золотою Бистрицею (з середини XVII — Бистриця Солотвинська) тоді належали боярському родові Доброславичів, які й збудували в урочищі Золочівське замок з оборонними вежами і місто Краснопіль. Немає сумніву, що топонімічна назва поселення пов’язана з довколишньою мальовничою природою — залісненні гори, а біля їх підніжжя — поле-долина аж до річки. У сиву давнину Краснопіль зазнав кілька загарбницьких набігів монголо-татар, зокрема, у 1241 році.
У другій половині XIV століття Краснопіль, замок та околиці, захопили польські феодали — магнати Яблоновські.
Краснопіль отримав певний розвиток в XVII столітті коли належав графському роду Яблоновських. У містечку розвивалися різні промисли: ткацтво, шевство, столярство, кушнірство, ковальство. Але найбільш прибутковим на той час був видобуток солі на околицях. Розвиток соляного промислу став підставою для того, що магнати Яблоновські у 1658 році перейменували Краснопіль на Солотвин. Герб на печатці містечка за своєю символікою належав до тогочасних «соляних» міських гербів Прикарпаття: дві бочки солі (можливо, меду), над якими три топки солі.
Краснопіль зазнав кілька загарбницьких набігів кримських татар, зокрема, 1676 року.
Внаслідок першого поділу Польщі в 1772 році місто потрапило під владу монархії Габсбургів (Австрії). З 1779 року Солотвин став власністю австрійської державної скарбниці.
Після розпаду Дуалістичної монархії Солотвин став частиною ЗУНР.
Після нетривалого існування ЗУНР Солотвин в міжвоєнний час знаходиться під владою Польської народної республіки, яка анексувала велику територію Західної України.
На початку ХХ ст. жителі селища Солотвино об’єдналися у єдине на той час українське культурно-просвітницьке товариство «Просвіта» та військово-спортивне товариство «Луг», в якому молоді хлопці вивчали військові вправи. При церкві Різдва Пресвятої Богородиці діяла захоронка, де дітей дошкільного віку виховували в українському дусі п’ять монахинь-служебниць.
22 вересня 1939 року Солотвин анексували частини Червоної Армії. 1940 року Солотвин став селищем міського типу.
На початку липня 1941 року Солотвин окупували гітлерівські війська.
25 липня 1944 року наступаючі частини Червоної Армії вибили німців із Солотвина.
«Утверджуючись», радянська влада відразу ж повела боротьбу з ОУН і збройними відділами УПА, які чинили відчайдушний спротив новій «владі». Чи не щодня «червонопогонники» влаштовували облаву, просічуючи ліси, вдавалися до каральних акцій не лише проти підпілля, але й проти мирного населення, які підтримувало повстанський рух. Сотні підпільників ОУН та вояків УПА було закатовано у тюремних камерах райвідділу НКДБ, МДБ, КДБ (у післявоєнний час селище Солотвин 15 років було райцентром).
